Хвороба Крона

Хвороба Крона є різновидом запального захворювання кишечника. Це стан, при якому імунна система людини розпізнає слизову оболонку травного каналу як чужорідну і атакує її. Виникнення місцевого запалення з наступним утворенням виразок, які не обмежуються лише слизовою оболонкою є наслідком такої атаки. При цьому, слугувати мішенню може будь-який відтинок травного каналу — від ротової порожнини до ануса включно. Типовим є чередування запалених ділянок з ділянками здорової тканини.

Причина агресивної поведінки імунної системи достеменно невідома. Ймовірно, розвиток стану обумовлений генетичною схильністю до його виникнення. Коли організм такої людини зазнає змін: вікових, викликаних певними хворобами чи середовищем існування — імунна система може активуватися. Раніше підозрювали режим харчування та психосоціальний стрес, проте ці фактори радше посилюють, аніж викликають хворобу Крона. Зараз вважається, що провідну роль відіграють інфекції та тютюнопаління. Куріння сигарет є найважливішим контрольованим фактором розвитку хвороби Крона. Воно також призводить до важчого перебігу захворювання і підвищує ймовірність хірургічного втручання.

Ознаки та симптоми хвороби Крона можуть варіюватися від легких до тяжких. Зазвичай розвиваються поступово, іноді з’являються раптово. Залежать від розташування осередків ураження, протяжності й вираженості запальних змін. Переважають діарея, біль у животі, втрата ваги та підвищення температури тіла. Діарея — випорожнення ≥ 3 разів на добу, рідкої консистенції, іноді з домішками крові — є найчастішим і, в половині випадків, першим симптомом хвороби. Біль у животі займає друге місце вслід за діареєю. Порушення процесу всмоктування поживних речовин у тонкій кишці призводить до втрати ваги. Ще одним, хоч і нечастим, симптомом є афтозний стоматит — виразки слизової оболонки рота, які виникають між яснами і нижньою губою чи на нижній стороні язика. В ділянці навколо ануса можуть виникати тріщини, виразки та нориці, що загрожує інфікуванням.

В деяких людей на хворобу Крона вказують симптоми з-поза меж травного каналу: шкірні висипання, біль у суглобах, почервоніння очей і, рідше, зміни у печінці та жовчовивідних шляхах. Запалення очей (увеїт чи склерит) проявляється болем, печінням або свербінням ураженого ока, появою плаваючих «мушок» перед очима, затуманенням зору та чутливістю до світла.

Хвороба має хронічний багаторічний перебіг, зазвичай чергуються періоди загострень та ремісій. У випадках, коли симптоми спостерігаються постійно та спричинюють значне обмеження повсякденної діяльності, вкупі з виникненням ускладнень — проводиться хірургічне втручання.

У процесі діагностичного пошуку до уваги беруться деякі лабораторні показники, проте діагноз ґрунтується на ендоскопічному обстеженні з гістологічним підтвердженням та методах візуалізації. Немає однозначних критеріїв на основі яких, наприклад, можна беззаперечно відрізнити хворобу Крона від неспецифічного виразкового коліту (найбільш подібного їй захворювання); у частини хворих діагностується невизначений коліт, який з часом себе проявить чи як хвороба Крона, чи як коліт виразковий.

Існує ряд ліків, що використовуються для лікування хвороби Крона. Вибір препарату, форми і способу його застосування залежить від того, яка частина травного тракту викликає симптоми.

Похідні 5-аміносаліцилової кислоти (5-АСК) — це група препаратів, що зменшують запалення стінок кишечника. Їх використовують на початковому етапі розвитку захворювання, при лікуванні легких атак. Найвідомішим представником цієї групи є месалазин.

Інша група препаратів називається глюкокортикоїдами. Місцеві (будесонід) чи системні (преднізолон, метилпреднізолон) — вони використовуються наряду з аміносаліцилатами. Якщо похідні 5-АСК/місцеві глюкокортикоїди не контролюють симптомів або якщо виникла важка атака — рекомендуються системні глюкокортикоїди. Їх призначають на обмежений термін, а при досягненні контролю над запаленням дозу повільно знижують.

Зменшити агресію імунної системи допомагають імуносупресори. Вони застосовуються при важких симптомах, коли не покращується стан після застосування препаратів попередніх груп, або якщо симптоми відновлються після зниження дози глюкокортикоїдів. Препарати цієї групи: азатіоприн, 6-меркаптопурин та метотрексат.
Модифікатори біологічної відповіді — клас лікарських засобів, які змінюють імунну реакцію, запобігаючи запаленню. Використовуються у поєднанні з описаними вище засобами. Модифікатори біологічної відповіді є дорогими у виробництві й потребують дуже обережного підходу до застосування. В результаті, їх призначення доцільне людям з важким перебігом захворювання, які не реагують на інші методи лікування.

Частина людей матиме тривалу ремісію вже після першого спалаху хвороби Крона. В інших — перебіг може бути змінним, з повторюваними (від тижнів до місяців) нападами діареї та спазмів. Серйозніші та інвалідизуючі симптоми (наприклад, сильний біль у животі чи непрохідність кишечника) спостерігають рідше. Підтримуюча терапія подовжує тривалість перебування в стадії ремісії, допомагає контролювати перебіг захворювання й уникнути (або відкласти) операції. Однак хірургічне втручання показане при виникненні ускладнень, якщо симптоми не контролюються ліками або побічна дія ліків значно виражена. Важливо мати реалістичні очікування щодо операції. Хірургічне втручання не лікує хворобу Крона, але може допомогти почуватися краще і повернутися до звичної діяльності. Після операції симптоми з часом відновлюються, і більшості людей доводиться продовжувати прийом ліків.

Крім уникання прийому нестероїдних протизапальних препаратів: ібупрофену, аспірину, диклофенаку тощо (оскільки вони можуть погіршити захворювання) та припинення тютюнопаління — спосіб життя при цьому захворюванню зазнає небагато спеціальних обмежень. Раціон має бути різноманітним та багатим поживними речовинами, вітамінами і мінералами. А регулярні фізичні вправи — хороша ідея для всіх, включаючи людей із хворобою Крона.