Гіперактивність (дефіцит уваги)

Що таке розлад дефіциту уваги…

Автор

Єлєзєва Ганна Ігорівна

Дитячий лікар-психіатр

Що таке розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ)

Гіперактивність та синдром дефіциту уваги (СДУ) – це неврологічні розлади, які часто діагностуються у дитячому віці. Ці стани характеризуються підвищеною активністю, імпульсивністю та проблемами з концентрацією уваги.

Коли ми обговорюємо РДУГ, часто виникає питання, чи це просто особливість  темпераменту, впертість чи невихованість. Непослух і проблемна поведінка дітей приносять стрес та великі труднощі сім’ї загалом. А думка, що дитина просто «не хоче вчитись» може викликати багато злості та безсилля у батьків. Спробуємо розібратись.

Такі якості дітей та дорослих як неуважність, імпульсивність та гіперактивність є достатньо поширеними, і можуть мати місце як прояви нормального розвитку. Якщо відмічається невідповідність до вікового розвитку дитини, і ці труднощі призводять до важкого порушення адаптації в основних сферах життя – ми  говоримо про розлад дефіциту уваги та гіперактивності.

Діти та дорослі з РДУГ мають проблеми з керуванням та регулюванням своєї рухової  активності та уваги, приймають імпульсивні рішення, що не відповідають загальноприйнятим нормам, через що часто виникають непорозуміння з однолітками та батьками. Дорослим може бути складно приймати особливості дитини. Трапляється, що діти з РДУГ зазнають булінгу у школі чи поза нею. Внаслідок цього у дитини може знижуватись життєстійкість, з’являтись проблеми з самооцінкою, труднощі з реалізацією у майбутньому, а також можуть розвиватись емоційні та поведінкові розлади і труднощі у навчанні та спілкуванні.

Визначення

Гіперактивність – це стан, при якому дитина або дорослий виявляє надмірну активність, яка не відповідає віку чи обставинам. Це може включати непосидючість, постійне рухання та нездатність залишатися спокійним у ситуаціях, що вимагають уваги. СДУ, з іншого боку, пов’язаний з труднощами у підтримці уваги та зосередження, що впливає на навчання та повсякденні завдання.

Часто можна побачити абревіатуру СДУГ, тобто синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Натомість, у сучасних міжнародних класифікаціях дана патологія зазначається як розлад. Відповідно, ми будемо розглядати розлад дефіциту уваги та гіперактивності, тобто РДУГ.

РДУГ – це поліморфний нейробіологічний розлад, який проявляється з раннього дитинства симптомами гіперактивності, імпульсивності та/або неуважності. Симптоми впливають на когнітивне, академічне, поведінкове, емоційне та соціальне функціонування.

Згідно з статистичними даними розлад дефіциту уваги та гіперактивності є найпоширенішим поведінковим розладом у дітей – він зустрічається у близько 5% дітей, (6% серед дітей шкільного віку та 3% серед підлітків). За деякими останніми оцінками, поширеність РДУГ у дітей шкільного віку становить від 9% до 15%. Разом з тим, цей розлад є одним з найбільш досліджених порушень розвитку, щодо якого існують ефективні методи допомоги, і завдяки наданню належної фахової та соціальної допомоги ми можемо покращувати якість життя кожної особи з РДУГ.

Основні симптоми та прояви

Симптоми гіперактивності та СДУ включають:

  • Непосидючість і постійне бажання рухатися.
  • Часті перерви у розмовах, неспроможність слухати інших.
  • Труднощі з завершенням завдань, невиконання інструкцій.
  • Імпульсивні вчинки, необдумані рішення.
  • Проблеми з концентрацією уваги, легке відволікання.

До симптомів РДУГ належать:

  • Проблеми з концентрацією уваги, легке відволікання.
  • Часті перебивання у розмовах, неспроможність слухати інших.
  • Надмірна метушливість (наприклад, постукування руками або ногами, звивання на сидінні).
  • Важко залишатися сидіти, коли це потрібно (наприклад, у школі, на роботі тощо).
  • Почуття занепокоєння (у підлітків) або недоречної біганини або лазіння у дітей молодшого віку.

Нездатність:

  • Гратись тихо
  • Надмірна недоречна балакучість.
  • Труднощі з завершенням завдань, невиконання інструкцій.
  • Імпульсивні вчинки, необдумані рішення.
  • Труднощі з очікуванням черги.

Симптоми гіперактивності та імпульсивності зазвичай спостерігаються до того, як дитина досягає 4-5 років, і посилюються у подальшому, досягаючи піку важкості, коли дитині виповнюється 7-8 років. Починаючи з цього віку симптоми гіперактивності слабшають; до підліткового віку вони можуть бути ледь помітними для спостерігачів, хоча підліток може продовжувати відчувати себе неспокійним або нездатним заспокоїтися. Навпаки, імпульсивні симптоми зазвичай зберігаються протягом усього життя. Симптоми імпульсивності у підлітків та дорослих включають вживання психоактивних речовин, ризиковану сексуальну поведінку та порушення водіння. 

Є труднощі з діагностикою у дошкільнят, так як симптоми гіперактивності, імпульсивності та неуважності можуть бути нормальними для цього віку, її можна вважати відхиленням у випадку коли порушення поведінки набуває тяжкої форми і призводить до порушення функціонування. У шкільному віці діти з РДУГ привертають до себе увагу низькою успішністю в школі.

Варто звернути увагу на гендерні особливості РДУГ. Не задля створення ще одного стереотипу, а для покращення розуміння проявів та діагностики розладу. Співвідношення поширеності РДУГ серед хлопців і дівчат 3:1, хоча зазвичай діагностується РДУГ у дітей 6:1 відповідно. Це обумовлено тим, що у дівчат частіше проявляється неуважністю, труднощами у спілкуванні, проблемами у неорганізованості, проблемами у навчанні. Це може викликати соціальну фобію, тривожність та депресію. Натомість у хлопців частіше РДУГ проявляється гіперактивністю та імпульсивністю, тобто їхня проблемна поведінка більш помітна батькам та оточуючим, що обумовлює частіше звернення до фахівців.

Відмінності між гіперактивністю у дітей та дорослих

Відмінності у проявах РДУГ у дітей та дорослих

У дітей гіперактивність часто проявляється у вигляді надмірної рухливості, проблем з дисципліною та соціальною взаємодією. У дорослих симптоми можуть бути менш помітними, але вони включають труднощі з плануванням, організацією завдань, управлінням часом, а також проблеми в роботі та особистих відносинах. Для дорослих з РДУГ характерними симптоми є забування зустрічей, незавершення справ, відчуття неспокою, нетерпеливість, труднощі у прийнятті рішень. Також є підвищений ризик дорожньо-транспортних пригод.

Причини

Розуміння причин гіперактивності важливе для ефективного лікування та підтримки осіб з цим станом. Причини гіперактивності комплексні та багатоаспектні, включаючи генетичні, екологічні, та розвиткові фактори. 

РДУГ це нейропсихіатричний розлад, відповідно, його причиною є особливості будови та функціонування головного мозку, а не погане виховання чи алергічна реакція, чи штучно створена проблема, як говорять поширені міфи. Дослідження показують, що у дітей із РДУГ лобна кора головного мозку дозріває дещо повільніше, ніж у ровесників. Це погіршує саморегуляцію і контроль. Відповідно їм важче приймати зважені рішення, виконувати вказівки без нагадувань та тривало зосереджувати увагу на завданні.

Цей розлад вважається мульфакторним, тобто таким, що може викликатись багатьма різними факторами середовища, генетичними та біологічними факторами. І найчастіше ми говоримо, що кожен окремо взятий фактор пояснює тільки незначну частину ризику розвитку РДУГ. Всі ризики є неспецифічними і зустрічаються також при інших психічних та неврологічних розладах.

Генетика та біологічні фактори

Генетика відіграє ключову роль у розвитку гіперактивності та СДУ. Дослідження показують, що якщо у родині є особи з СДУ, ризик розвитку цього стану у дітей значно зростає. Крім того, існують докази, що порушення в роботі деяких нейротрансмітерів, таких як дофамін, можуть сприяти розвитку гіперактивності. Це пояснюється тим, що дофамін відповідає за регулювання уваги, мотивації та настрою.

РДУГ має яскраво виражений генетичний компонент, це підтверджується підвищеним ризиком даного захворювання у родичів першої лінії, тобто у батьків, дітей та братів/сестер. За результатами досліджень близнюків у різних країнах, оцінка спадковості досягає 76%. Це один з найбільш високих показників серед психічних розладів. Крім того, існують докази, що порушення в роботі деяких нейротрансмітерів, таких як дофамін, можуть сприяти розвитку гіперактивності. Це пояснюється тим, що дофамін відповідає за регулювання уваги, мотивації та настрою.

Вплив навколишнього середовища та соціальні чинники

Навколишнє середовище та соціальні чинники також впливають на розвиток гіперактивності. Це можуть бути фактори, як от вплив токсинів (наприклад, свинець), вживання алкоголю та куріння під час вагітності, недостатня дієта, хронічний стрес та соціальна небезпека. Також важливою є взаємодія в сім’ї та виховання дитини, особливо у разі відсутності стабільності та підтримки.

Навколишнє середовище та соціальні чинники також впливають на розвиток гіперактивності. Це можуть бути фактори, як от вживання алкоголю та паління під час вагітності, куріння під час грудного вигодовування  та хронічний стрес. Розглядається також вплив дієти, як ось надлишок вживання рафінованого цукру, а також дефіцит жирних кислот, заліза та цинку, що можуть негативно впливати на симптоматику РДУГ. Також має місце дефіцит сну  —  недостатній сон може посилити симптоми РДУГ.

Також проблеми у взаємодії з батьками та опікунами у дитинстві можуть мати місце у формуванні нездорових поведінкових реакцій. Варто розглядати моделі спілкування та стилі виховання батьками та наявність конфліктів у сім’ї.

Раннє дитинство та розвиткові аспекти

Період раннього дитинства важливий для розвитку мозку та формування поведінкових реакцій. Травми, стрес або недостатнє стимулювання розвитку в цей період можуть сприяти виникненню гіперактивності. Важливо звернути увагу на наявність в дитини факторів розвитку ризику, таких як низька вага при народженні, проблеми зі здоров’ям при народженні, а також проблеми у взаємодії з батьками та опікунами.

Період раннього дитинства важливий для розвитку мозку та формування поведінкових реакцій. Травми, стрес або недостатнє стимулювання розвитку в цей період можуть сприяти виникненню гіперактивності. Можуть мати вплив такі фактори як недоношненість чи гіпоксія плоду при народженні.  

Діагностика

Діагностика гіперактивності та синдрому дефіциту уваги (СДУ) є складним процесом, що вимагає комплексного підходу. Важливо точно встановити діагноз, щоб визначити найбільш ефективні методи лікування.

Грамотний діагностичний процес є надзвичайно важливою передумовою ефективної допомоги дитині з РДУГ. Нам важливо встановити правильний діагноз, виявити супутні захворювання, оскільки коморбідність (наявні супутні захворювання) доволі поширена, за деякими даними може сягати 80%; і також потребувати лікування. Також маємо виявити соціальні труднощі у житті дитини. За умови бачення повної картини можна вибудувати ефективний план допомоги.

Запідозрити розлад може педіатр, сімейний лікар а також невролог чи фахівці з психічного здоров’я. Діагноз розлад дефіциту уваги та гіперактивності у дітей в Україні має право встановлювати дитячий психіатр.

Американська педіатрична асоціація надає рекомендації щодо використання методик для діагностики починаючи з 4 років. Хоча найчастіше РДУГ діагностується після початку навчання у школі, оскільки саме в цей час дитині потрібно проявити самоконтроль і тоді ми можемо виявити перешкоди у дитини внаслідок розладу.

Критерії та методи діагностики гіперактивності

Діагностика гіперактивності базується на клінічних критеріях, які включають докладний аналіз поведінкових ознак та симптомів. Це може включати спостереження за поведінкою дитини в школі та вдома, а також збір анамнезу від батьків, вчителів та інших ключових осіб. Основні критерії діагностики часто базуються на стандартах, таких як DSM-5, що включає перелік конкретних симптомів та поведінкових характеристик.

Діагностика РДУГ є доволі складним процесом, оскільки немає одного обстеження чи аналізу, який би дав нам відповідь є розлад чи ні. Вона базується на клінічних критеріях, які включають докладний аналіз поведінкових ознак та симптомів. Це може включати спостереження за поведінкою дитини в школі та вдома, а також збір анамнезу від батьків, вчителів та інших ключових осіб. Основні критерії діагностики базуються на стандартах, таких як DSM-5 та МКХ-10, що включають перелік конкретних симптомів та поведінкових характеристик. Також нам важливо не лише підтвердити діагноз, а й детально зрозуміти кожну індивідуальну ситуацію задля успішної терапевтичної програми.

Щоб говорити про наявність РДУГ у дитини симптоми повинні відповідати певним критеріям, а саме:

  • Симптоми повинні бути присутніми у кількох сферах (наприклад, у школі та вдома)
  • Тривати не менше шести місяців
  • Проявитись до 12 років
  • Викликати порушення функції в академічній, соціальній або професійній діяльності
  • Бути надмірними для відповідного віку дитини
  • Не бути спричиненими іншими психічними розладами 

Відповідно до класифікації DSM-5 виділяють 3 підтипи РДУГ:

  1. Комбінований – з наявністю виражених симптомів як гіперактивності та імпульсивності, так і неуважності.
  2. З домінуючою гіперактивністю-імпульсивністю – коли наявні виражені симптоми цього спектру, і мінімально або відсутні – симптоми порушення уваги.
  3. З домінуючим порушенням уваги – коли, навпаки, значно виражені лише симптоми дефіциту уваги.

У діагностиці також використовуються опитувальники та шкали, які допомагають кількісно оцінити наявні симптоми та їх важкість а також для моніторингу реакції на лікування. Вони прості у використанні, і їх можуть заповнювати батьки чи педагоги.

У випадку виявлення додаткових неврологічних симптомів необхідно проводити ЕЕГ чи МРТ. Але ці дослідження не обґрунтовані для встановлення саме діагнозу РДУГ.  

Інструменти для виявлення СДУ в різних вікових групах

Для діагностики СДУ використовуються різні інструменти, що враховують вікові особливості. Для дітей це можуть бути спеціальні опитувальники та тести, наприклад, шкали оцінки поведінки. У випадку дорослих, діагностика часто включає більш глибоке психологічне обстеження, включаючи інтерв’ю та самооцінку симптомів.

Додатково до клінічного інтерв’ю у дітей та підлітків рекомендовано використовувати опитувальник Вандербільта, рейтингові шкали Коннерса та опитувальник «Сильні сторони та труднощі».

Для дорослих в доповнення до інтерв’ю застосовується шкала діагностики РДУГ у дорослих (ASRS)

Варто зазначити, що окремо взяті дані опитувальників та шкал не можуть замінити повноцінну діагностику, але є добрими допоміжними інструментами на шляху розуміння порушень.

Відмінності в діагностиці у дітей та дорослих

В діагностиці гіперактивності та СДУ існують відмінності між дітьми та дорослими. У дітей акцент робиться на спостереженні за поведінкою в навчальному та домашньому середовищі. Дорослі, у свою чергу, можуть мати більш складні психологічні симптоми, які потребують детального аналізу. Також важливо враховувати, що дорослі можуть мати інші супутні розлади, що ускладнює діагностику.

В діагностиці РДУГ існують відмінності між дітьми та дорослими. Вони обумовлені різницею у проявах симптомів у різних вікових групах. Також для діагностики РДУГ у дітей враховуються спостереження батьків та педагогів, чи інших дорослих, які тривалий час проводять з дитиною.

Ефективні методи лікування

Лікування гіперактивності та синдрому дефіциту уваги (СДУ) вимагає комплексного підходу, що включає медикаментозну терапію, психологічну підтримку та поведінкові інтервенції. Інноваційні методи та дослідження також відкривають нові перспективи у лікуванні цього розладу.

Допомога при розладі дефіциту уваги та гіперактивності вимагає комплексного підходу. Залежно від ступеня важкості  та віку дитини згідно міжнародних протоколів застосовуються:

  • психоедукація (навчання) батьків та дитини чи підлітка
  • поведінкове керівництво для батьків
  • когнітивно-поведінкова терапія для дітей та підлітків
  • медикаментозна терапія
  • надання рекомендацій для навчального середовища (школа, садочок)

Всі ці заходи допомагають подолати симптоми та покращити якість життя дитини та сім’ї загалом.

Задля зазначення важливості психоедукації та поведінкового керівництва для батьків варто зауважити, що у 70% випадків РДУГ повинна бути немедикаментозна допомога. Саме навчання батьків як правильно керувати поведінкою дитини, як утримувати її увагу, як організувати навчання дає добрі результати у лікуванні розладу.

Комплексний підхід до лікування: медикаменти, терапії, психологічна підтримка

Медикаментозне лікування часто включає прийом стимуляторів, які допомагають зосереджуватися, контролювати імпульсивність та зменшувати гіперактивність. Нестимулятори також можуть використовуватися в окремих випадках. Крім лікарських препаратів, ефективним є застосування психотерапії, зокрема когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), яка допомагає розвивати стратегії самоконтролю та краще розуміти та управляти своїми емоціями і поведінкою.

Після обстеження важливим є пояснення  для батьків про розлад, його природу та шляхи допомоги. Психоедукація дає розуміння батькам з чим вони зіштовхнулись, як це може вплинути на життя дитини і як команда батьки-фахівці можуть допомогти.

До 5 років методом лікування РДУГ є поведінкове керівництво для батьків.  Після 5 років до компонентів допомоги може додаватись медикаментозне лікування та КПТ для підлітків.

Препаратами першої лінії є психостимулянти (метилфенідат, ліздексамфетамін та дексамфетамін). У разі недоступності цих препаратів на ринку або при наявності побічних реакцій застосовуються препарати другої лінії вибору (атомоксетин, гуанфацин та клонідин). Під час підбору дозування препарату є важливим контроль лікаря, для того щоб оцінювати ефективність лікування та ймовірність появи побічних реакцій. Тривалість прийому препаратів у кожній конкретній ситуації буває різною: це може бути рік, декілька років чи до досягнення повноліття. Лікування у дорослих теж може передбачати прийом ліків.

Крім лікарських препаратів, ефективним є застосування психотерапії, зокрема когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) для підлітків, яка допомагає розвивати стратегії самоконтролю та краще розуміти та управляти своїми емоціями і поведінкою.

Поведінкові стратегії та техніки саморегуляції

Поведінкова терапія включає в себе навчання методам саморегуляції, розвиток навичок соціальної взаємодії та стратегій управління стресом. Це може включати техніки релаксації, часове планування та встановлення структури у повсякденному житті. Для дітей ефективними є методи позитивного підкріплення та структуровані програми виховання.

Поради для батьків та вчителів

Виховання та навчання дітей з гіперактивністю може бути викликом. Правильний підхід та підтримка важливі як для батьків, так і для вчителів. Ось декілька порад та рекомендацій, які допоможуть в ефективному поводженні з дітьми, що страждають на гіперактивність.

Рекомендації щодо поведінкового виховання дітей з гіперактивністю

  1. Структурування дня: Забезпечте чіткий розпорядок дня з планом дій та активностей. Структура допомагає дітям відчувати себе в безпеці та зменшує стрес.
  2. Позитивне підкріплення: Використовуйте позитивне підкріплення для заохочення бажаної поведінки. Компліменти, заохочення та нагороди можуть бути ефективними.
  3. Ясні правила та наслідки: Встановіть чіткі правила та очікування. Важливо, щоб дитина розуміла наслідки своїх дій.

Стратегії для шкіл та освітніх установ

  1. Індивідуальний підхід: Кожна дитина унікальна. Вчителі мають підлаштовувати методи навчання під потреби кожної дитини з гіперактивністю.
  2. Співпраця з батьками: Взаємодія з батьками для обміну інформацією про успіхи та виклики в школі та вдома є ключовою.
  3. Фізична активність: Включення фізичних вправ і рухливих ігор у навчальний процес допомагає дітям краще концентруватися.

Підтримка та ресурси для сімей

Освітні ресурси: Батьки мають доступ до літератури, вебінарів, тренінгів, які допоможуть їм зрозуміти особливості гіперактивності та ефективні методи виховання. Додаткову інформацію можна знайти на сайті «Дзиґа – життя з РДУГ» та великому англомовному ресурсі Additude magazine

Групи підтримки: Участь у групах підтримки, де можна обмінюватися досвідом та отримувати поради від інших батьків і фахівців.

Професійна допомога: Не вагайтеся звертатися за професійною допомогою до психологів або педагогів, якщо виникають складнощі у вихованні.

Профілактика

Профілактика гіперактивності та синдрому дефіциту уваги (СДУ)! РДУГ – це важливий аспект, який може значно вплинути на якість життя дитини та її сім’ї. Ефективна профілактика включає ряд заходів, що починаються з раннього дитинства.

Заходи ранньої профілактики та важливість раннього втручання

  1. Раннє виявлення: Важливо виявити перші ознаки гіперактивності чи СДУ !! (РДУГ) у дітей. Це дозволяє своєчасно почати втручання та попередити розвиток важких форм розладу.
  2. Взаємодія з дитиною: Раннє втручання включає активне спілкування з дитиною, стимуляцію її розвитку через гру, читання книг, використання розвиваючих ігор у позитивній сімейній атмосфері.

Життєвий стиль та харчування як фактори профілактики

Здорове харчування

Збалансоване харчування з достатньою кількістю омега-3 жирних кислот, мінералів та вітамінів може позитивно впливати на розвиток мозку та знижувати ризик розвитку СДУ.

Фізична активність

Регулярні фізичні вправи та активні ігри сприяють кращій концентрації та саморегуляції поведінки.

Освітні та поведінкові стратегії

Освітні інтервенції

Важливо забезпечити дитині доступ до якісної освіти, що включає індивідуальний підхід та підтримку у навчанні.

Поведінкове виховання

Важливо виховувати у дітей навички самоконтролю та саморегуляції. Це можна робити через ігри, що розвивають увагу, пам’ять, планування.

Довготривалі перспективи та якість життя

Життя з гіперактивністю та синдромом дефіциту уваги (СДУ)! РДУГ може мати різні довгострокові наслідки, які впливають на якість життя. Розуміння цих перспектив та можливостей для адаптації є ключовим для підтримки осіб з цим станом. Приблизно у двох третин дорослих зберігаються симптоми РДУГ з дитинства. З віком кора головного  мозку дозріває, і людина навчається пристосовуватись. Як правило, з часом знижується імпульсивність та гіперактивність. Проблеми уваги залишаються найдовше.

Життя з гіперактивністю та СДУ: довгострокові наслідки

  1. Освітні та кар’єрні виклики: Дорослі з СДУ ! РДУГ можуть зіткнутися з труднощами у навчанні та на роботі через проблеми з концентрацією та організацією.
  2. Соціальні взаємодії: Навички соціалізації можуть бути ускладнені через імпульсивність та емоційну реактивність, що впливає на особисті та професійні стосунки.
  3. Психологічне здоров’я: Існує підвищений ризик розвитку депресії, тривожності та інших психічних розладів.

Адаптація до змін та можливості терапії у дорослому віці

  1. Терапія та медикаментозне лікування: Дорослі можуть отримувати значну користь від когнітивно-поведінкової терапії та, за необхідності, від медикаментозного лікування.
  2. Освітні програми та тренінги: Програми професійного розвитку та навчання навичкам саморегуляції можуть допомогти у покращенні якості життя.
  3. Підтримка в робочому середовищі: Розуміння та підтримка на робочому місці, включаючи гнучкий графік та організаційні зміни, можуть бути корисними.

Суспільне усвідомлення та підтримка осіб з гіперактивністю

  1. Інформаційні кампанії: Підвищення обізнаності про СДУ та гіперактивність ! РДУГ серед населення сприяє більшому розумінню та толерантності.
  2. Групи підтримки та асоціації: Спільноти та асоціації, що підтримують людей з СДУ, важливі для обміну досвідом та надання психологічної підтримки.
  3. Залучення державних ініціатив: Урядові програми та ініціативи можуть сприяти кращому доступу до лікування, освіти та соціальної підтримки.

Помічаєте тривожні симптоми у себе чи близької людини

Звертайтеся! Лікарі IQMED у Львові допоможуть своєчасно виявити та вирішити проблему.

Обрані послуги0
Ви не обрали жодної послуги
Продовжити вибір
0