Целіакія — захворювання, в основі якого лежить аутоімунна реакція на вживання глютену — комплексу білків, що міститься в пшениці, ячмені, житі та зернових гібридах. Під впливом глютену в організмі людини виробляються специфічні антитіла, що провокують запалення слизової оболонки тонкої кишки. В результаті чого пошкоджуються ворсинки (крихітні волосисті структури, що вистилають кишку зсередини). Функція ворсинок — всмоктування з їжі білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінералів. Коли вони пошкоджені, людина не може отримати достатньої кількості поживних речовин, скільки б не їла. Це явище називається мальабсорбцією.
Чему винкає целіакія
Целіакія може виникати у людей будь-якого віку і статі. У дітей, окрім симптомів, що спостерігаються у дорослих, порушення всмоктування впливає на ріст і розвиток.
Вважається, що целіакія виникає внаслідок активації імунної системи у відповідь на присутність глютену в раціоні осіб з генетичною схильністю. Це — необхідна, проте не єдина умова розвитку захворювання, адже для активації потрібен пусковий чинник.
Незрозуміло, що саме запускає процес. Іноді целіакія розвивається після операції, вагітності, пологів, вірусної інфекції, шлунково-кишкової інфекції або сильного емоційного стресу.
Хвороба поширена у світі, її частота може сягати 1 випадку на 100-300 чоловік. Як правило, вона частіше зустрічається у людей, які мають члена сім’ї з целіакією, аутоімунне захворювання печінки і/або щитоподібної залози, діабет 1 типу, мікроскопічний коліт, синдром Дауна.
Симптоми
Симптоми целіакії різняться від однієї людини до іншої. Пошкодження кишечника часто викликає хронічну діарею, біль у животі, здуття і надмірне виділення газів, гіпотрофію або втрату маси тіла, рецидивуючі афти ротової порожнини, слабкість і швидку втомлюваність, безсоння тощо.
Однак більше половини дорослих із целіакією мають ознаки та симптоми, не пов’язані з травною системою, включаючи анемію (як правило, від дефіциту заліза), втрату щільності кісткової тканини (остеопороз) або розм’якшення кісток (остеомаляція), герпетиформний дерматит, головні болі, болі в суглобах, оніміння і поколювання в кінцівках.
При найлегшій формі целіакії симптоми можуть бути відсутніми. У випадках, коли захворювання довго залишається нерозпізнаним, підвищується ризик виникнення ускладнень, зокрема новоутворень. Вони гірше піддаються лікуванню.
Діагностика
Целіакію непросто діагностувати клінічно, оскільки її ознаки та симптоми подібні до багатьох інших станів (а найбільше до алергії на пшеницю та гіперчутливості до глютену). Більшою мірою доводиться опиратися на лабораторні дослідження.
За допомогою аналізу крові можна визначити рівні антитіл до ендомізію, трансглутамінази класу 2 — елементів тканини тонкої кишки, а також — до дезамінованих пептидів гліадину. У понад 95 відсотків людей з целіакією вони підвищуються. Перед дослідженням важливо продовжувати звичне харчування. Самовільне виключення глютену з раціону може призвести до нормалізації рівнів антитіл, що затримає встановлення точного діагнозу.
Якщо аналіз крові виявляється позитивним, проводиться мікроскопіювання кишкової тканини для підтвердження діагнозу (тільки дорослим). Її зразок отримують під час ендоскопії — процедури, яка передбачає ковтання гнучкого зонду. Зонд дозволяє оглянути верхню частину шлунково-кишкового тракту й провести біопсію — взяти невеликий шматочок тонкої кишки, який потім розглядають. Біопсія не є болючою.
Необхідно звертати увагу й на інші лабораторні відхилення. До них відносяться залізодефіцитна анемія, рідше — мегалобластна; зниження рівня сироваткового заліза, фолієвої кислоти, кальцію, вітаміну D, рідко вітаміну B12; гіпопротеїнемія — внаслідок втрати білка; збільшення активності амінотрансфераз та зміни ліпідного профілю.
Лікування
Наріжним каменем лікування целіакії є повне виключення глютену з раціону — безглютенова дієта. Вона полягає у пожиттєвій (або допоки не винайдуть іншого способу лікування) відмові від споживання пшениці, жита, ячменю і тритикале (в Україні, зважаючи на можливість змішування вівса з іншими злаками, рекомендується і його виключення). Глютен міститься не тільки в цільних зернах, а й «ховається» як інгредієнт у великій кількості готових продуктів, а також ліків та добавок.
Дотримання дієти без глютену — випробування, яке жадає серйозних змін способу життя. Уникання глютену рекомендується суворе, бо навіть мінімальне його споживання посилює прояви захворювання. На щастя, життя на безглютеновій дієті з кожним роком стає дедалі легшим. Завдяки активній позиції тих, хто вже страждає на целіакію, чутливість до глютену, яка не є целіакією і алергію на пшеницю — харчова промисловість звертає увагу на проблему доступності безглютенової продукції. Вироби, що не містять глютену, можна вільно придбати в супермаркетах та магазинах здорового харчування.
