Цьогоріч травневі свята співпали зі святом Великодня, до якого наші предки завжди готувалися ретельно, й обов’язково готували те, що впродовж року на столі з’являлося нечасто. І якщо кількадесят років тому наш повсякденний раціон був скромнішим, то зараз ми можемо пишно накрити стіл і з’їсти все, що забажаємо, частіше, ніж один раз в році. Для багатьох травневі свята — це столи вдома і в гостях, які вгинаються під вагою страв, постійно набитий шлунок (треба доїсти, бо пропаде!) й сонливість від переїдання. Перші дні травня — святкування вдома, зустрічі з родичами. Наступних кілька — носимо все, що не з’їли вдома, на роботу. На завершення — виїзди на природу з друзями. Цілих десять днів бенкетування!
Великодню передує сорок днів посту. Дехто використовує їх, як привід схуднути. Та, замість корекції свого раціону, банально обмежує себе в їжі. Якщо бодай кілька тижнів посидіти таким чином на дієті, ви гарантовано будете змітати зі столу все до останньої крихти. Вмикається психологічний ефект: “з’їсти все, обмеження зняті”. Невідворотні (з урахуванням кількості їжі й бажаних “заборонених” страв) харчові зриви запускають відчуття провини й нові прийоми їжі, щоб цю провину “заїсти”. Зусилля тижнів схуднення зводяться нанівець.
Під час Великодніх свят прийнято відпочивати. А ще прийнято хвилюватися, що будуть гості, що їжі на всіх не вистачить… Тому готують із надлишком, який не завжди встигають спожити. Викидати їжу шкода — багато часу й грошей витрачено на приготування. Доводиться збільшувати частоту прийомів їжі, споживати її в більшому обсязі. Це не тільки змушує шлунково-кишковий тракт працювати з навантаженням, а й несе масу додаткової енергії, яка не встигає використатися, тому накопичується в організмі у вигляді жирових відкладень. Окрім цього, вживання калорійної одноманітної їжі, вкупі зі зменшенням фізичної активності провокує виникнення розладів травної системи, загострення хронічних захворювань. Печія, біль в животі, здуття, порушення випорожнень — закономірний результат бенкетного марафону!
Що ми можемо зробити зараз? Можемо зробити висновки. Краще викинути частину їжі (а наступного року приготувати менше), ніж доїдати наперекір бажанню й здоровому глузду, страждати від симптомів диспепсії, а потім сідати на дієту. Викидати продукти — погано, та ще гірше використовувати як смітник власне тіло.
